НАСАМКІНЕЦЬ...

Згодом я вирішив, якщо щось вже робити - то до толку!
От і вирішили ми з хлопцями випустити буклетик, де відтворили все основне, що ми ще вміємо, крім, звісно, програмування...
Хоч і не "круті" гроші, але якісь копійки заробити можна.
Ось збираємось потужний роутер придбати, щоб відпала проблема з Іnternet-ом на території школи...

А я зі своєю програмкою, доречі, потрапив до переможців МАНу. Тепер мій "фейс" красується в періодиці! ))) 

Організація реклами та збуту

Для того, щоб мої друзі зацікавились програмою було два шляхи:
- перший: просто нахвалювати її та пропонувати...
- другий: спеціально взламати чиєсь листування і таким чином переконати людей, що моя програма їм потрібна ПОНАД УСЕ!

 Вгадайте з трьох разів, що я вибрав??? )))

Подальша робота над проектом

     В решті-решт програму я таки створив, яка ще й запрацювала!!!

     Моєму задоволенню - не було меж!

     От тут-то я й поміркував: якщо програма вже є, то треба її кудись "прилаштувати", причому, бажано, небезкоштовно. А для цього у мене в класі є певний контингент колег, які і ескімосам взимку можуть сніг продати... Так моя програма почала поширюватись "в маси".

Учнівська рефлексія

     Аналізуючи сучасне інструментальне програмне забезпечення, я дійшов висновку, що робота з прикладними програмами та в мережі Internet включає в себе безліч РИЗИКІВ – від несанкціонованого доступу до втрати даних.

     Придбати ліцензійне програмне забезпечення для захисту даних у мене немає змоги, а безкоштовне не влаштовує мої потреби.

   

   Тоді я й подумав... А чому я, "здоровий дядько" - 10-тикласник, володіючи програмуванням в Borland Delphi 7 на майже професійному рівні да не можу створити щось своє???

     Да запросто!!!

   
     Отже, мені потрібно щоб шифрувались такі дані:

   Далі я засів за саме найважче: написання алгоритму шифрування, а потім його структурування в програму. Інтерфейс вирішив робити в самому кінці, тобто, тоді коли запрацює програма, адже гарна картинка - ніяк не вирішить моєї проблеми...